Роз’яснення щодо процесу декомунізації в Запоріжжі.

Іншими словами – півроку міськрада чинила саботаж чинному Закону. З травня по листопад.

Депутати колишнього скликання міськради, підіграючи своєму проросійському електорату і не бажаючи реалізовувати Закон «про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки», просто не підіймали це питання з моменту підписання закону у травні 2015 року і до листопаду, тобто до моменту закінчення власних повноважень.

Після місцевих виборів, разом з новообраним складом міської ради процес декомунізації розгорнувся набагато активніше. Була створена відповідна комісія, до неї залучені історики та краєзнавці, а також виникло питання про проведення окремої, «декомунізаційної» сесії, де відповідні проекти рішень мали б бути висунені на розгляд депутатів.

Але чим загрожує проведення подібної, окремої сесії міської ради?

1. Згідно вищезгаданого закону, ще з 21 листопада 2015 р. повноваження приймати рішення щодо перейменування вулиць та демонтажу пам’ятників перейшли від депутатів місцевих рад, до керівників цих рад. Тобто, в площині Запоріжжя – до міського голови Володимира Буряка.
Що це означає?
Це означає – немає ніяких гарантій, що прокуратура не оскаржить у судовому порядку всі рішення, які будуть прийняті депутатами згідно “декомунізаційного” закону.
Разом з тим є ризик, що прихильники «тоталітарної історії» також звернуться до суду або правоохоронних органів із заявою про порушення норм закону.

Що ми матимемо в результаті? Проведення даної сесії може загрожувати судовою тяганиною, яка призупинить і знову ж таки затягне в часі виконання декомунізації в Запоріжжі.
Звичайно також можна зволікати і чекати, доки 21 лютого відповідні повноваження по реалізації закону перейдуть ще вище – до повноважень голови облдержадміністрації і я не маю сумнівів, що відповідні рішення одразу будуть прийняті.
Але у ЗОДА немає можливості реалізувати декомунізацію де-факто: бюджетні кошти знаходяться у розпорядженні міської та обласної ради і прийнявши відповідне розпорядження на цьому рівні, постане питання технічного забезпечення його виконання (демонтаж, встановлення табличок та ін.).

2. Наразі Володимир Буряк може одноосібно прийняти рішення щодо декомунізації та реалізувати норми закону власним підписом.
Але і тут є одне але…
Ні для кого не секрет, що Володимир Буряк є людиною, афілійованою «Опозиційним Блоком» та представником металургійного підприємства Ріната Ахметова.
І відповідно до цього, ми не можемо зазирнути у голову цієї людини та передбачити, на які назви він ладен перейменує проспект Леніна або вулицю Дзержинського. Адже згідно закону він може зробити це повністю на власний розсуд, а це є недоцільним.
Такі питання не можна приймати без залучення громади!

Тож розуміючи все вищесказане виникає невпевненість у фактичному виконанні закону і Запоріжжя ризикує залишитись “музеєм комунізму”.
Бо ми бачимо як перейменування відбуваються у Миколаєві та Черкасах, ми бачимо як закон реалізується у Мелітополі та Бердянську, а в Запоріжжі ми бачимо повний «застій» і саботаж в цьому питанні.

Відповідний стан речей в нашому місті безсумнівно буде врахований російською пропагандою та п’ятою колоною, для розхитування ситуації в нашому рідному місті. Цього ми допустити ніяк не можемо!

Тому, отримавши роз’яснення на моє депутатське звернення від Голови Інституту національної пам’яті Volodymyr Viatrovych , який власне і є ініціатором процесу декомунізації в Україні, бачу найдоцільніший вихід з ситуації:

Голова ЗОО ВУТ “Просвіта” ім.Тараса Шевченка народний депутат Ігор Артюшенко пропонує діяти керуючись Законом «про місцеве самоврядування в Україні», згідно якого депутати місцевих рад мають повноваження перейменовувати об’єкти топоніміки та приймати рішення по демонтажу пам’ятників згідно своїх постійних повноважень.
Необхідно провести сесію міської ради, на якій, керуючись саме Законом «про місцеве самоврядування в Україні», підготувати відповідні проекти рішень, що дозволить уникнути усіх вищезгаданих ризиків – рішення сесії буде законним і не залежатиме від волі однієї людини.
А значить, кожна фракція, депутат чи громадськість буде відстоювати свою позицію та свої варіанти щодо назв .

Вважаю, що так буде і прозоріше і демократичніше, де кожен мешканець побачить, як голосує депутат.

Тож нині Запорізька Просвіта вимагає від міської влади діяти згідно Закону «про місцеве самоврядування в Україні» і провести декомунізацію в Запоріжжі, не допустивши перетворення міста на заповідник тоталітаризму з останнім великим пам’ятником Леніну на підконтрольній українській владі території.